Небагато сучасних європейських націй можуть пишатися тим, що мають в історії оперного мистецтва постать такого світового масштабу як українка за походженням і за духом Соломія Крушельницька. Відому українську оперну діву кінця 19-го – початку 20-го століття Соломію Крушельницьку за життя визнали найвидатнішою співачкою світу. Вона входила до п’ятірки найзнаменитіших співаків того часу і була серед них єдиною жінкою.
Соломія зацікавилася музикою в ранньому дитинстві. Мине багато років, коли італійка Карлотта Вентурі скаже: «…геній музики опустився на її білу колиску… музи обрали її своєю виразницею, і з перших років життя все в ній було справжньою гармонією».
Народилася Соломія в родині греко-католицького священика Амвросія Крушельницького та його дружини Теодори Марії 23 вересня 1872 р. у селі Білявинцях на Чортківщині, а зростала в селі Білій. Родині часто доводилося змінювати місце проживання, оскільки батько служив на різних парафіях. За короткий час вони побували у шістьох селах Тернопільської області і врешті зупинилися в Білій, в передмісті Тернополя. Сім’я була великою Крушельницькі, окрім Соломії, виховували ще п’ятеро доньок і двох синів.
Здавалося б, що восьмеро дітей не дадуть фінансової змоги батькам дати їм усім гідну освіту. Але родина була не просто зі шляхетного, а з давнього роду. Батько – священик, мама – донька священика і письменника Григорія Савчинського. Рід Крушельницьких мав свій герб і отримав титул шляхтичів ще у 1395 році від короля Володимира Ягайла. Тож важливу роль освіти в житті своїх дітей батьки добре розуміли. А окрім цього, добре розуміли, що надзвичайно важливо розвивати в кожному з них особистісні таланти й нахили. Амвросій Крушельницький та його дружина зробили все для того, аби всі їх діти отримали хорошу освіту в Тернопільській гімназії або ж приватно.
Талант до співу, музики, артистизм Соломії батьки помітили ще з її дитинства. Батько запрошував для неї вчителів, а основ музики навчав сам. Вже в сім років вона навчилася грати на фортепіано. Її вчителькою була Євгенія Барвінська, мати українського композитора Василя Барвінського. Уже в 13 років, коли отець відлучався з села, Соломія могла самостійно диригувати церковним хором, який він провадив. Вона знала дуже багато народних пісень, які вивчала безпосередньо від селян. «У нас пам’ятають молоду Соломію, яка вечорами співала в гурті дівчат десь у садку чи на майдані. Вже тоді її голос був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших», – згадує знайома родини Марія Цибульська. Як розповідали її близькі, малою Соломія часто любила гратися в артистку, перевдягаючись у бабусині плаття, співала, вражаючи своїм незвичайно красивим голосом. Батькові, який і сам непогано знався на музиці, грав на фортепіано і навіть заснував у Білій хор, було зрозуміло у його доньки талант, який не можна згубити.
Одного разу до Тернополя мав завітати Іван Франко, який був добре знайомим родини. Його вирішили запросити у Білу й дати виставу – «Наталку Полтавку». Роль Полтавки доручили Соломії, решта ролей отримали сестри й жителі села. Але їм не довелося співати, бо Соломія так захопилася співом, що відійшла від сюжету й співала інші українські пісні, бо гадала, що так краще передасть характер героїні. Гості дякували, були у захваті від здібностей і таланту дівчинки.
Соломія була середньою з дітей і по всьому видно ¬ улюбленою донечкою батька. Її спів не залишав його байдужим, тож вирішив: його Солю мають почути й оцінити люди дівчинка повинна здобути гідну музичну освіту. Відтак основи музичної підготовки Соломія отримала в Тернопільській класичній гімназії, навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». Але цього було не достатньо для талановитої дівчини.
Окрім таланту природа наділила Соломію красою. Висока, струнка з довгим чорним волоссям і зеленими очима, дівчина зачаровувала багатьох юнаків. Коли їй виповнилося 16, в її житті з’явився попович Зенон Гудовський, який приїхав свататись до сестри Оленки. Але, побачивши Соломію, хлопець змінює свої наміри і запропонував руку і серце Соломії. Ошелешена, вона погоджується на шлюб. Весілля мало відбутися за рік. Але чим ближче до події, тим більшими стають її сумніви. Наречений хотів бачити її доброю господинею, що ніяк не поєднувалося з творчою натурою Соломії. Зенон все частіше докоряє, обручки куплені, запрошення розіслані… Та батько бачить Соломію похмурою, зажуреною. «Що найважливіше у твоєму житті», – запитав, підізвавши. «Спів», – відповіла . «Тоді біжи до хати й пиши відмову запрошень», – сказав батько. За спогадами сестри Олени, Соломія після цього раділа і співала як дитина. Таким вчинком батьки пішли на величезні жертви заради щастя доньки, бо на той час це був нечуваний вчинок. Щоб дати можливість доньці розвивати талант, батько позичив гроші в банку під заставу житла і відвіз Соломію до Львова – вступати до консерваторії та навчатися співу. Соломія завжди пам’ятала, що вчиться на позичені батьком гроші й через це жодна з її сестер не мала приданого.
На подачу документів до консерваторії Соломія спізнилася. Ходила сумною коридорами, заглядала то в один клас, то в інший. Але від долі не втечеш. Заглянула в один з класів, де її помилково прийняли за іншу студентку. «Швидко заходьте –– співайте», – скомандував викладач. Коли співала, уважно дивився і слухав. «Я хочу, щоб ви вчились у моєму класі», – сказав. Так у 1891 році Соломія потрапила до Львівської консерваторії у клас Валерія Висоцького. Так розпочався великий творчий шлях Соломії Крушельницької, який поглинав увесь її час і сили. На особисте життя залишалося небагато.
Співачка вийшла заміж пізно за тодішніми мірками – у 38 років. Чоловік Соломії – італієць, відомий адвокат, мер міста В’яреджо Чезаре Річчоні був ерудитом і аристократом. Побралися вони в Буенос-Айресі, а оселилися на італійській віллі. Чоловік повністю розділяв уподобання і пристрасть дружини до музики і сцени.
У 48 років, вважаючи, що партії, які вона виконувала, повинні тепер виконувати молоді, Соломія покинула велику оперну сцену. Відтак почала давати лише приватні концерти у Європі та Америці. Кожен свій виступ вона завершувала українською піснею. Крушельницька гастролювала аж до 66 років, і лише смерть чоловіка у 1938 році змусила її завершити всі турне.
У серпні 1939-го співачка поїхала навідати рідних на Галичину. Але після захоплення радянською владою західної частини України їй вже не вдалося виїхати назад до Італії. Крушельницька в радянській Галичині пережила і приниження, і випробування. Її будинок націоналізували, відселивши всесвітньо відому співачку у квартиру. Вона дуже бідувала і, щоб прогодуватися, давала приватні уроки вокалу. Їй не давали громадянство СРСР і не дозволяли працювати, доки вона не переписала свою італійську віллу і все своє італійське майно радянській державі.
Після Другої світової війни та відданих владі маєтків Крушельницькій дозволили викладати у Львівській державній консерваторії ім. Лисенка і періодично виступати у Львівській філармонії.
Соломія Амвросіївна померла від раку горла. За рік до смерті у 1951 році їй таки надали звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР і звання професора. Вона похована на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою свого друга Івана Франка. У колишній квартирі співачки у Львові зараз її музично-меморіальний музей.
За матеріалами відкритих джерел