На світових сценах оперних театрів 19-го – початку 20-го століття не було рівної за талантом шаною співачки як Соломія Крушельницька. Найвідоміші театри і концертні зали кількох континентів запрошували Соломію на свою сцену. Найвидатніші композитори і диригенти сперечалися за право запросити її у свою виставу. Із театральної зали на неї дивились сотні очей і захоплювалися її співом.
Одна із тисячі рецензій про Соломію Крушельницьку, яка була опублікована у французькій газеті в 1902 р.: «Незрівнянна артистка наділена величезним голосом, могутні звуки якого і пестливі, й трагічні водночас. Крушельницька безсумнівно належить до найбільших співаків нашої епохи». Соломія володіла незвичайної краси та сили голосом діапазоном майже в три октави, віртуозною технікою. Вирізнялася яскравим драматичним талантом. У репертуарі було близько 60 партій в операх понад 35 композиторів — представників різних національних шкіл і напрямів у музичному мистецтві.
Ще навчаючись у Львові, Соломія Крушельницька у 20 років вперше вийшла на велику сцену Львівської консерваторії – виконала головну партію в ораторії Генделя «Месія». У 21 рік відбувся її перший оперний дебют: партія Леонори в опері «Фаворитка», а у 22 вона вже отримала запрошення на роботу від Львівського оперного театру, але обрала навчання оперному співу в Італії.
Знаменита викладачка оперного співу Фауста Креспі, яка підготувала не одну тодішню оперну зірку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць і захоплювалася її природним лірико-драматичним сопрано.
У 1898-1902 рр. Соломія Крушельницька була примадонною Варшавської Опери. Пізніше тріумфально гастролювала на кращих оперних сценах світу – в Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербурзі, Каїрі та в багатьох інших містах. У її репертуарі було більше півсотні партій в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, австрійських, російських та інших композиторів. До речі, Крушельницька знала вісім мов, якими вільно спілкувалася і співала.
Вона виконала головні жіночі партії в усіх відомих операх: «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Страшний двір», «Африканка», «Чіо-Чіо-Сан», «Кармен», «Електра», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама». Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри – вони обожнювали Соломію і називали «Вагнерівською примадонною» XX століття.
Соломія стає відомою, її майстерністю захоплюються, її всюди чекають на гастрольні виступи. Тріумф, якого вона досягла в Італії, широко відчиняє перед нею двері оперних театрів Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Португалії, Єгипту, Південної і Північної Америки та багатьох інших країн світу. Важко перелічити кількість опер, в яких Соломія виконувала головні ролі. В опері «Чіо-Чіо-сан» Соломія Крушельницька виконала роль молодої японської дівчини Чіо-Чіо-сан на прізвисько Батерфляй (англійською «метелик»), яка не змогла пережити зраду коханого. Цікаво, що своїм «життям» ця надзвичайно популярна сьогодні опера завдячує не лише італійському композитору Джакомо Пучіні, а й співачці з України Соломії Крушельницькій. Пучіні вважав «Чіо-Чіо-сан» вершиною свого мистецтва і очікував загального захоплення публіки. Проте його сподівання не виправдалися, глядачі навіть «засвистали» оперу під час прем’єри, яка відбулася у Мілані 1904 року. Для композитора це був повний крах… Проте Пучіні запропонував виконати роль Батерфляй Соломії. Спочатку співачка опиралася, адже вважала, що не пасує до такої ролі, бо як казала, зовсім не схожа на тендітну японку. Та згодом все-таки згодилася і запропонувала Пучіні внести зміни до його твору, трохи скоротивши його. У результаті – неабиякий успіх! . Друга прем’єра стала тріумфальною: 17 разів акторів і композитора викликали на біс. Вдячний і зворушений композитор на згадку про історичну подію подарував Крушельницькій свою фотографію з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».
Соломія виконала головні жіночі партії в усіх відомих операх: «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Страшний двір», «Африканка», «Чіо-Чіо-Сан», «Кармен», «Електра», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама». Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри – вони обожнювали Соломію і називали «Вагнерівською примадонною» XX століття.
Співати на одній сцені з уродженкою маленького села на Тернопіллі вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Вони були її палкими прихильниками. Ходили чутки, що Шаляпін стояв перед Соломією на колінах і просив її руки, переконуючи, що разом вони би підкорили сцени всього світу.
Останній концерт Соломії Крушельницької відбувся в Львівській філармонії 26 грудня 1949 року, коли їй було 77 років. Приміщення не могло вмістити всіх, хто хотів бачити і чути співачку. Соломія Амвросіївна вийшла на сцену, стримано поклонилася і почала співати. Зал завмер і перетворився на суцільний слух. Коли співачка завершила виступ, приміщення вибухнуло аплодисментами, що довго не стихали.
За життя Соломію Крушельницьку здебільшого називали Саломеєю і вона себе так називала. Це ім’я зазначене і в документі про хрещення. Одна з останніх прижиттєвих світлин, де Соломія Крушельницька зовсім сива та усміхнена, підписана її рукою: «Цьомаю сердечно всіх і вся. Ваша Саломея».